Ліворука дитина: практичні поради для батьків та вчителів

Кажуть, світ побудований правшами, і шульгам у ньому не дуже комфортно. Проте концепція НУШ враховує здібності й потреби дитини, реалізуючи принцип дитиноцентризму.

Чи варто перевчати шульгу та які особливості приписують ліворуким дітям? Відповіді на ці запитання шукаємо разом із психологинею, нейропсихологинею, секретаркою Української асоціації нейропсихології Тетяною Родзінською та логопедом-дефектологом, психологинею й арт-терапевткою Марією Клюшниковою.

Чому деякі діти стають шульгами?

За словами психологині Тетяни Родзінської, діти не стають шульгами знічев’я — вони ними народжуються. Терміном "шульга" ми називаємо людину, яка пише лівою рукою. Та насправді письмо — це навичка, і його можна "поставити" на будь-яку руку.

Лівша — це не про руку. Це про те, яка півкуля домінує в людини. І називається цей феномен "функціональна асиметрія — особливість розподілу психічних функцій між півкулями". Досі це питання мало досліджене,

— говорить експертка.

У людей може бути не лише "головна" рука, а й нога, вухо чи око. Тож ми припускаємо, що людина, в якої у житті домінує лівий бік, і є шульгою. Однак, більшість людей на планеті мають "змішаний профіль".

Дитина-шульга зазвичай має задатки нетривіальних здібностей і навіть геніальності. Вона вимагає більше уваги й розуміння,

— додає логопед-дефектолог Марія Клюшникова.

Як пояснює нейропсихологиня Тетяна Родзінська, шульга — це біологічна незмінна і (часто) вроджена характеристика, що стосується роботи мозку. І головна рука на письмі — лише наслідок цієї роботи.

Шульгам притаманні труднощі в оперуванні з простором (вони гірше розрізняють напрямок руху), підвищена емоційна чутливість, вища адаптивність та креативність, розвинене образне мислення. Зазвичай, ліворукі люди дуже емоційні. Якщо ж говорити про дітей, то під час розмови шульги частіше втрачають хід власної думки, вони активно жестикулюють, піддаються емоційним поривам, вміють товаришувати та легко довіряють людям.

Чи перевчати шульгу?

У цьому питанні психологиня Тетяна Родзінська однозначна:

По-перше, не панікуйте… По-друге, не перевчайте! У дітей, яким батьки чи педагоги "змінили" руку, помічають вищий ризик розвитку невротичних розладів, включаючи заїкання та проблеми зі сном. І не дивно: уявіть, дитина пише, а тут переляканий дорослий відбирає ручку, перекладає її в іншу руку, і при цьому уважно стежить за процесом. Найменше, що отримають батьки в результаті переучування — погане письмо, труднощі з його опануванням, небажання писати взагалі. Наслідком цього буде занижена самооцінка і нерозуміння дитини, що з нею не так.

Дитина буде шульгою, незалежно від того, перевчите ви її чи ні. Вона продовжить їсти, чистити зуби, шити та малювати, користуватись тачпадом лівою рукою, додає нейропсихологиня Тетяна Родзінська. За її словами, в середньому на клас є 2-4 лівші. Акуратність почерку від не залежить від руки, каже вона.

Змінюючи руку під час письма, дорослі лише додають дитині проблем: із письмом, самооцінкою, базовими навичками й розумінням того, що з нею щось не так,

— звертає увагу експертка.

Логопед-дефектолог Марія Клюшнікова також застерігає батьків ліворуких дітей від бажання їх перевчити. Це може сприяти прояву у дитини заїкання, нічного нетримання сечі, неспокійного сну, нервових тиків та нав'язливих рухів.

Поради для вчителів

Як запевняє нейропсихологиня Тетяна Родзінська, за грамотного підходу (який виключає фізичне і психологічне насилля) психофізіологічні особливості дитини не будуть їй заважати. Втім, є низка практичних рекомендацій.

Якщо дитина пише лівою рукою, то їй потрібне місце за партою зліва. Також шульги можуть тримати ручку, як їм зручно. Ліворуких дітей можна "переводити" на зошити в рівну лінію, не змушуючи їх формувати правильний нахил,

— додає експертка.

Педагоги часто стикаються з неуважністю і "зависанням" серед ліворуких дітей. Це проявляється здебільшого у двох ситуаціях:

Дитина закінчила завдання швидше і займається активним фантазуванням, відволікаючись на все навколо. Діти, які при цьому щось малюють в зошиті, не потрапляють в поле зору вчителя, а от зосереджений на якомусь іншому предметі учень отримує зауваження і нарікання на "неуважність".

Другий випадок менш очевидний. Шульги частіше, ніж праворукі люди, "думають" картинками: будь-яка інструкція викликає в них 3D-фільм/слайд-шоу в уяві. Тож будь-яка задача з математики перетворюється для ліворукого школяра на екшн.

"Від точки А виїхав потяг" — а дитина вже уявляє перон, гудок паротяга і стукіт коліс вагонів. І якщо перед нами не математичний геній, то цифри в цьому "фільмі" автоматично не вибудовуються в формули, — пояснює Тетяна Родзінська. Тож експертка радить вчителям спробувати пояснити шульзі, як перейти від режиму "перегляду фільмів" до вирішення домашніх завдань. Можна розпитати дитину, що саме вона уявляє під час розв’язання задачі, і допомогти поїздам та цифрам зустрітися в її уяві.

Поради для батьків

За словами Марії Клюшникової, під час взаємодії з дитиною-шульгою мова батьків має бути образною, емоційною, підкріпленою наочними прикладами, але при цьому не перевантажена ними. Щоб завчити будь-який новий термін, його краще проспівати або образно проговорити: так дитина запам’ятає його краще.

Для ліворуких дітей особливо важлива швидка зміна видів діяльності. Їм краще займатися різноманітними, але схожими завданнями: лежати й слухати музику, гратися і читати книги. Важливо приділяти якомога більше часу образотворчій діяльності, тому що лівші необхідно увійти в цей стан, "включитися" в образ і "прожити" його,

— радить психологиня.

Нейропсихологиня Тетяна Родзінська каже:

Світ був створений правшами й адаптований для них самих. Хоча саме завдяки цій особливості шульги розвивають високу адаптивність і власну креативність.

Як допомогти ліворуким школярам краще орієнтуватися в навколишньому світі?

Гелеві ручки. Коли дитина пише лівою рукою, то автоматично витирає написане. Дитина змириться з брудною рукою. А от вчитель з брудним зошитом — навряд. Тому батькам краще заздалегідь перевіряти ручки на швидкість висихання чорнила.
Механічні олівці ламаються під час використання лівою рукою.
Ножиці, особливо загнуті. Лівою рукою ними неможливо різати, папір просто рветься. А дитина ще в садочку може бути переконана в тому, що це їй не вдається. Тому варто обирати ножиці з прямим лезом.
Лінійки. Коли дитина малює відрізок, вона рукою закриває собі шкалу. Можна знайти/зробити лінійку, яка починається справа-наліво.
Годинники. Лівші іноді плутають час у звичайному годиннику на 20-40 хв. Для них навіть існують спеціальні годинники, які йдуть в протилежному напрямку.
Світ шульг дзеркальний. Діти все роблять лівою, а отже будь-які навички вони краще розуміють, якщо їм пояснити на лівій руці. Спробуйте вишивати, в’язати чи вирізати лівою рукою. Їм так само складно робити це правою. До того ж шульги (і не тільки) часто пишуть дзеркально.

До 7 років це вважається нормою. Можна вигадати гру, назвавши її "дзеркальне письмо". Проте якщо дзеркальність не зникає, експертка радить терміново звернутися до нейропсихолога або спеціаліста, що працює з освітніми труднощами.

Можливості для шульг. Обирайте гітару під ліву руку, налаштуйте мишку на ноутбуці, купуйте чашки з малюнками, який видно, якщо тримати лівою рукою. Важливо: не купуйте лівшам блокноти на спіралі, а спеціальні ручки для шульг потрібні лише, якщо дитина навчена ними писати.

А ще найкращою порадою буде знайти шульгу в родині (адже це спадкова схильніть) і розпитати про її власні лайфхаки.

Психологиня Марія Клюшникова радить батькам ліворуких дітей створювати умови для їхньої успішної діяльності та реалізації потенціалу.

З огляду на підвищену емоційність і вразливість шульг, батькам варто бути чуйним і доброзичливими з ними, створити сприятливий клімат в сім'ї й не воювати через прояви впертості, замінивши їх грою. Не потрібно наполягати на активному ранньому розвитку, вивченню іноземних мов, навчанню письму й читанню до школи. А якщо ви помітили в дитини страхи чи нав’язливі прагнення, одразу звертайтеся до фахівців,

— радить експертка.

Зрозуміти ліворуку дитину стане простіше, якщо зануритися в її життя, спробувати й собі все зробити лівою, перед тим, як щось їй пояснювати. Робити не як правильно, а як зручно і підходить їй. І шукати спільні рішення разом.

Авторка: Анастасія Пасічна, журналістка проєкту "Навчаємось разом: дружня школа"

Цей матеріал був створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерство закордонних справ Фінляндії. Зміст публікації є виключно відповідальністю автора і необов'язково відображає погляди Європейського Союзу, Міністерства закордонних справ Фінляндії.